Володимир Кухар Українська Альтернатива

Володимир Кухар Українська Альтернатива

Мить

14 квітня, 2010

Скоро все зацвіте.

Кілька років тому з моєю вчителькою в травні об’їхали всі Карпати. За один день – якихось 15 годин. Від Прикакрпаття до За- і назад у Тернопіль.

У місті весни було мало. У Ворохті вона лише починалася. У Рахові цвіла сакура.
Цвіт
Ми їхали, тільки щоб бачити. Через кожних кільканадцять хвилин я зупинявся, щоб зняти те, що сподобалося. Тетяна Іванівна починала хвилюватись – доведеться повертатися вночі.

Проїжджаємо річку, а вздовж неї – ряд яблунь. За ними сонце. Контрове, як кажуть. Яблуні у грубому, ще більшому від рожевого в квітах цвіту. Річка як ніколи повноводна. Силою перекочується через камені. Напинається фактурою. Білим піниться, як дерева.

Не зупинився. Досі жалкую.

Інший друг – телеоператор, фотограф і мандрівник, влітку взяв з собою на Дніпро. Не в Києві.

Не знав, що так буває. Сосновий ліс на піщаному березі. Густющий очерет – знімай кіно про козаків. Або індіанців – хай крізь соломку подихають.

Зранку пішли купатися. Нащо той фотоапарат?

Біля стежки гріється ящірка. А бігає швидко.

Ну, і де та камера?

На сплав Дністром замість дзеркалки взяв мильницю. І тягнути не хотілося, і втопити є шанс.

Хіба можна зробити знімок чорної чаплі мильницею? Вона ж іще динозаврів пам’ятає.

Вчора дитина питає: а чому той трактор їде з відкритою дверкою? Дійсно, чому?

Не так часто побачиш в Києві радянський «Білорус». Хіба – поки після зими ремонтують дороги чи сміття збирають.

Сьогодні тіні вже не такі довгі, а небо – сірувате.

Скільки ще разів я побачу жовті рапсові поля під Тернополем, травневий місяць в Івачеві, осінь в Криму?

Найкраще минає швидко.

Я готовий до нього?