Володимир Кухар Українська Альтернатива

Володимир Кухар Українська Альтернатива

"Гражданка"

16 вересня, 2016

Рік тому ми з Сергієм Євтушенком повертались з війни. 

Зранку у Бахмуті дембелів з речами вишикували. ВСП із собаками обшукало всіх. Побратими на волонтерському джипі підкинули до Костянтинівки. Така приємна дружня послуга. У Констасі - білборди з агітацією мобілізуватися, голосувати за партію Солідарність (рос. мовою). На вокзалі - шаурма навіть гостріша за замовлену. Пиво у магазині з прилавка не продали, але з чорного входу можна все ;) 

Квитки купили, як завжди, за свій рахунок. У поїзді сусідки-християнські місіонерки пригощали домашніми пиріжками. Смішно переживали, чи можна такими брудними руками їсти. Можна і бруднішими! Провідниця Інна в Хюндаї пропонувала напої-наїдки. Власне, цей Хюндай вже був чимось екстериторіальним на землі Донбасу. Уособлював прогрес і достаток мирної європейської столиці.

Що змінилося за рік?

Замість вмиватися щоранку холодною водою з пластикової пляшки тепер можна робити це теплою з водопроводу. Кожного разу оцінюю цю розкіш. 

Замість мобілізації кличуть на контракт.

Навпроти мого дому зводять черговий житловий будинок-свічку. Тут колись був доволі симпатичний гуртожиток на чотири поверхи. Поки я був в армії його знесли. Тепер на болотах і підземних річках будують 24-поверхівку. Отримали декларацію на підготовку території, а звели перших 9 поверхів. А потім і на всі 24 поверхи зробили документи. Де реконструкція гуртожитку, там і нова багатоповерхова забудова. Усе як завжди :) Ще з іншого боку від будинку ділянка куплена. Значить, буде ще одна новобудова, а сусідні старі будинки підуть тріщинами.

Сини подорослішали. Перший рік, коли не б'ються і майже не сваряться. У школі молодшого - нічого особливо нового. Приголублена владою Януковича, святкує день народження Лесі Українки акурат у день розстрілу Небесної сотні. Тьотки з начьосами з усіх можливих міськвно у першому ряді. 

Школа старшого має екстернат і вечірню форму навчання. Екстернат набуває популярності. В усій середній освіті - в її організації і адмініструванні, не змінилося нічого. Вийшли підручники для деяких середніх класів. Педагоги показують методичку Нова школа, доступну і в електронному вигляді. 

Платня за опалення одно- чи двокімнатної квартири з наступного місяця перевищить середню пенсію. Це без решти комунальних платежів. Люди ходять у черги за субсидіями як на роботу. 

Армійське начальство і влада все мостяться. Готуються до до 5-річки реформ в Армії. Як ніби ворог чекатиме, поки вони тут влаштуються. Кадрова політика по старій колії старих зв'язків. Тилові частини укомплектовані краще, ніжфронтові. Продовжують працювати за правилами мирного часу. 

Ветерани утворили міріади спілок, більшість з яких пепебрали на себе вади суспільства. Стандартна схема - під прикриттям симпатичних солдатських облич до влади йдуть або займаються лобізмом люди, яким у ситуації свідомого вибору ви б нічого не довірили і не делегували. Трапляється непрозоре витрачання коштів або й крадіжки. Хтось повернувся на роботу. Хтось не знаходить собі місця. Усі разом дивимося на позафронтове життя і офігіваємо. Проте не чув, щоб хтось пожалкував, що пішов захищати країну. 

Виступити єдиною силою? Поки що влада грамотно розколює ветеранів і особисті амбіції заважають. А головне - ветерани самі є частиною суспільства. Може й виступлять - коли вже лавина піде.

Частина родин загиблих отримала землю у Києві. Щоб роздати решті родин і бійців - до цього ще далеко, здається. Куди не глянь - усюди ділянки під контролем прокурорських, СБУ, МВС. Це якщо не прикуплені забудовниками. Можна було б спробувати компенсувати у вигляді житла, але хто ж це зробить, якщо сама київська міська влада є забудовником і лобістом забудовників?

Влада після усунення Яценюка консолідувалася. Конкурентні бізнес-групи Порошенка і Авакова-Турчинова вже не так відверто борюкаються. Зрозуміли, що можуть обоє відгребти від  розлючених і тепер вже озброєних громадян? Ділять між собою грошові потоки і сфери впливу. Але фінки-заточки напоготові і фінальний спаринг не за горами. Все ближче до свого фактичного призначення у цій схемі підбирається Генпрокуратура.

Головні розпалювачі сепаратизму не засуджені. Бізнес-монополії не демонтовані. Для бізнесу міністр фінансів одразу пояснив - на зниження податків не розраховуйте. 

Залишки незалежних журналістів та експертів розкуплені конкуруючими політико-бізнесовими кланами. Вже і фейсбук не соціальна мережа, а інструмент медійної боротьби між прикормленими експертами, ботами.

Знову розчарування старими політпроектами, і знову - катма нових. На підході до політичної авансцени люди, які викликають все більше питань. Може, інакше й неможливо у країні, у якій е сформовані чітко інтереси груп, нема політичних партій, громадяни не готові оплачувати політичну діяльність? Може саме з цих причин кожна наступна влада, навіть післяреволюційна, повертається до альянсу з олігархами і чинвництвом замість опертися на громадянське суспільство? 

Розлючені громадяни - хто втомився, а зі злістю групується навколо негативних новин і розпинає зрадників, злодіїв та брехунів у ФБ. Люди від Канева і до Києва говорять про зрослу роздратованість народу. Пахне Чорною радою. Чорна - бо окрім козацької старшини, участь брала чернь. Щось на зразок загального виборчого права. Поки пронесло від такого "третього майдану" - відбулися алкомайданом. 

Все це разом якось взаємодіє і рухається нерівним потоком вперед. Зміни є. Але досягаються вони засобами мирного часу і методами, добрими для стабільних і заможних країн. Війни ніби нема. Попри загрозу нашим кордонам, яка ніяк не зменшилася з часів опублікування стенограми РНБО 2014 року, парламент і далі змивається на двомісячні канікули. Посадити хабарника чи затримати мажора-хулігана - нє, це не для нас.

Тиха осінь. Влада діє так, як і ЗСУ на фронтах - чекає. Поки мертвий півень не клюне. Поки не в'@бе. 

Потрібен хоча б якісний кризовий менеджмент! Але для них там, нагорі, певне і кризи нема.

Так жили, так і живем. Навчіть мене перекладати російське "на авось". 

Якось воно буде. Десь буде гірше, ніж очікується, а десь - краще. 
Ще ніколи не було, щоб ніяк не було ;)

 

Володимир Кухар, офіцер резерву ЗСУ, голова Громадської організації «Українська альтернатива»